Статті та есе
Заступник Генерального прокурора України Микола Голомша: «Незадовго до смерті за Івасюком було встановлено стеження»
Через майже 30 років після загибелі популярного українського композитора Генеральна прокуратура відновила розслідування кримінальної справи, закритого «за фактом самогубства», а самому Івасюку присвоєно почесне звання Героя України.
60 років тому народився автор пісень «Червона рута», «Водограй», творець першого в Радянському Союзі вокально-інструментального ансамблю та один із основоположників української естради Володимир Івасюк. Його пісні виконували Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, і на концерти «українських бітли» під відкритим небом збиралася молодь з усієї країни. Талановитий композитор прожив всього 30 років, встигнувши написати більше ста пісень, 50 інструментальних творів і музику до кількох вистав. 24 квітня 1979 року композитор прийшов у консерваторію по справах, зателефонував додому, повідомивши, що скоро буде, і… зник. Його знайшли 18 травня повішеним на дереві в Брюховицькому лісі під Львовом. Кримінальну справу за фактом зникнення Володимира Івасюка незабаром закрили. Тоді офіційна версія звучала як самогубство. Зараз у Львові працює слідчо-оперативна група Генпрокуратури, відновивши «справу Івасюка». «Факти» поговорили зі заступником Генерального прокурора України з особливо важливих справ Миколою Голомшею, що курирує розслідування цієї резонансної справи.
«Згідно всіх нормативів, справа Івасюка мала би бути вже знищена»
— Микола Ярославовичу, чому слідство відновили через 30 років?
— Це досить делікатне питання. Здавалося б, ще в 90-х роках минулого століття можна було би повернутися до цієї справи, але, очевидно, державі тоді було не до цієї теми — через інші нагальні проблеми. Хоча родичі загиблого композитора та творчі люди, що знали і спілкувалися з Володимиром Івасюком, постійно зверталися до різних інстанцій, в тому числі і до органів прокуратури. Ця кримінальна справа збереглася завдяки випадковості. Згідно всіх нормативів, вона повинна була бути знищена.
— І що це була за випадковість?
— Зберегли справу працівники прокуратури. І я думаю, що це були патріотично налаштовані люди. Адже спочатку в цій кримінальній справі було безліч суперечливих фактів, таємничих питань, які потребують відповіді та більш пильного дослідження.
— Що ви маєте на увазі?
— Залишилося багато запитань щодо механізму загибелі Володимира Івасюка. Висота гілки бука, на якій відбулося повішання, становить два метри 33 сантиметри. Зріст Івасюка був 171 сантиметр. У кримінальній справі не було відзначено будь-яких спроб слідчих відновити або експериментально перевірити, наскільки це можливо людині з таким зростом закинути пояс від свого плаща на гілку на таку висоту. Більше того, на одязі Івасюка не залишилося жодних слідів того, що він підіймався на це дерево. На підошві взуття також не було слідів кори або моху. Не зовсім зрозумілий і механізм повішення. Експертиза поясу від плаща Івасюка показала, що перетягування пояса по гілці не було. У такому випадку, як він міг закинути цей пояс на гілку? Як людина могла здійснити акт суїциду, не залишивши об’єктивних слідів? Крім іншого, виникає багато запитань, що стосуються анатомічних складових. Згідно з даними кримінальної справи, тіло покійного майже місяць провісило на відкритій місцевості в лісі — під дощем, вітром і в вогкості, але практично не розклалося. Хоча за всіма законами природи за таких обставин від тіла повинна відділитися голова. Проте цього не сталося. Тіло провісило в зашморгу майже місяць, а його не погризли собаки? Поруч село, дорогою ходять люди, зі Львова приїжджають відпочиваючі погуляти в цьому місці. І за місяць ніхто не натрапив на труп? Багато запитань. Але, на жаль, у справі немає слідів зацікавленості в тому, щоб знайти на них відповіді. Хотілося би висловити подяку Леоніду Пінському за те, що в той час, будучи прокурором-криміналістом центрального апарату, він не побоявся засумніватися в основній версії загибелі Володимира Івасюка. І написав об’ємні та професійні вказівки, скасував постанову про закриття справи, поставив перед слідчими органами цілий ряд питань.
— Тепер на ці питання могли б відповісти свідки, що живуть нині, та можливі учасники тих подій…
— Хочу заявити, що у нас немає намірів когось дискредитувати. Через призму часу ми будемо намагатися зрозуміти всіх. І перевірити всю наявну інформацію. Безпосередньо перед зникненням, коли Івасюк зайшов в консерваторію, його знайомі помітили чоловіка, який шукав Володимира. Композитор зателефонував рідним і повідомив, що він прийде додому, а потім зник. Два дні взагалі випали з поля зору слідчих органів, родичів та друзів. Були всілякі припущення, що нібито його бачили в інших містах, наприклад, у Рівному, але де він був, ніхто встановити не зміг.
— Чи будуть слідчі спілкуватися з жінкою, яка нібито бачила Івасюка після його зникнення в Рівному?
— Безумовно. На перший погляд, цей момент може здатися парадоксальним. Однак нам варто його вивчити. По-перше, жінкам притаманна здатність запам’ятовувати такі деталі, на які чоловіки навіть не звернуть уваги. До того ж ця жінка була фанаткою Івасюка, хоча і не була знайома з ним особисто. Але звідки вона могла знати, у що був одягнений Івасюк в день свого зникнення? А вона ж дала точний опис і плаща, і навіть портфеля, який згодом знайшли поряд з повішеним тілом Івасюка. Тому варто отримати підтвердження або, навпаки, спростування протиріччям в цій справі.
«Мужчина, що лікував Івасюка в психіатричній лікарні, чомусь просив вибачення у його родичів»
— Незважаючи на те, що родичі знали, що Івасюка запрошували «для бесіди» в Комітет держбезпеки (КДБ), сам він, не бажаючи їх хвилювати, нічого не розповідав ані про ці візити, ані для чого його туди запрошували. Також запрошували і родичів, спілкувалися з ними, ще до смерті Володимира. Але чомусь ці питання не були предметом розгляду для слідства. І версія знищення Івасюка під виглядом самогубства взагалі не піднімалася.
— Ви хочете сказати, що Івасюка вбили спецслужби КДБ?
— Я не наполягаю на тому, що ми вже встановили, що нібито було саме так. Але турбує сам факт, що ця версія навіть не приймалася до уваги і не відпрацьовувалася. Слідчі схопилися за дані про те, що композитор лікувався в психіатричній лікарні і виношував думки про суїцид, в той час як родичі це повністю заперечують. Навпаки, кажуть, що Володимир був на піку своєї творчої слави, виношував плани, збирався писати нову музику. Все це також необхідно прояснити.
Цікава деталь. З Чернівців молодого Івасюка як сина людини, яка пережила репресії, забирає у Львів друг сім’ї, колишній ректор медичної академії. Після смерті композитора він сказав своїм родичам, що його чекає та сама участь. Він відвідав могили своїх близьких у різних місцях, немов би прощаючись. Як з’ясувалося — за день до своєї власної смерті. Ректор загинув у автокатастрофі за загадкових обставин. Про це розповідали родичі, говорили і різні люди. Але у справі таких даних немає.
Як доповідали оперативні служби ще до відновлення слідства, мужчина, що лікував Івасюка в психіатричній лікарні, чомусь просив вибачення у його родичів. Зараз ми і цей факт перевіряємо.
— Його будуть допитувати?
— Ні. Він загинув від руки близької йому людини. Ще одна людина, що мала відношення до медичної теми, сама мала проблеми із законом. Необхідність зібрати повну інформацію, а також сукупність суперечливих об’єктивних даних, які не були розвінчані в цій кримінальній справі і дали підставу для його відновлення. Ми плануємо отримати доступ до архівних документів і прийняти прозоре рішення, доступне і родичам, і творчим людям, і народу України. Люди повинні знати правду про загибель такої харизматичної людини, як Володимир Івасюк.
— Повернення до цієї справи дасть можливість зняти з Івасюка клеймо самовбивці?
— Цим розслідуванням ми не переслідуємо якоїсь мети, крім встановлення істини, незважаючи на такий великий проміжок часу, що минув з того часу. І тут можна пригадати, як росіяни в свій час розслідували вбивство сім’ї Романових. Через багато років, можна сказати цілу епоху, було порушено кримінальну справу за фактом загибелі царської сім’ї. В результаті правоохоронці констатували, що царську родину розстріляли. Думаю, так повинні діяти в усіх цивілізованих країнах. І якщо ми хочемо жити в правовій державі, то зобов’язані забезпечити принцип невідворотності покарання.
— Можна припустити, що справа Івасюка було фальсифіковано?
— Я б так не казав. Кожен слідчий має право робити свої розумові висновки. Із даними, що були 30 років тому, хоч і поверхово, але можна було прийти до висновку, що це самогубство. Тим більше, треба пам’ятати, які тоді були часи. Люди катастрофічно боялися навіть подумати погано про владу.
«Ми перевіряємо версію можливого вбивства композитора шляхом інсценування самогубства спецслужбами»
— Що стосується версій і мотивів. Можливість самогубства остаточно не відкидається?
— Безумовно. Але, крім цього, ми перевіряємо версію можливого інсценування самогубства композитора спецслужбами. Мотив проглядається і цілком узгоджується з показаннями родичів, які стверджували, що Володимир Івасюк володів дивовижним даром об’єднувати навколо себе людей за допомогою слова і музики. Його легендарна «Червона рута» звучала не тільки в Україні та Союзі. А вокально-інструментальний ансамбль, в який входили Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, як їх називали в народі — «українські бітли», збирав багатотисячну публіку на відкритих майданчиках. Молоді люди, що з’їжджалися на ці концерти з усіх куточків України ночували під кущами, танцювали під відкритим небом, аби вдихнути ковток тої вільної музики, пронизаної національним духом. Це не могло не турбувати тодішні спецслужби. З історії ми знаємо, скільки ворогів соціалістичного ладу було знищено. А Володимир Івасюк якраз підпадає під поняття «неблагонадійних». Він не писав про партію і Леніна. Тільки українські пісні про «рідний край», чим фактично нівелював пропагандистське поняття «Радянський народ». При цьому його мелос був незвичним. Це була людина здатна говорити відкрито.
Зараз у Львові працює слідча група Генпрокуратури, нам допомагають співробітники СБУ. Сам голова служби Володимир Наливайченко проявляє зацікавленість в об’єктивності розслідування. Начальник управління внутрішніх справ Львівської області особисто приїхав у Київ і проявив ініціативу надати допомогу.
— На Івасюка в КДБ було заведено якусь справу або зібрано досьє?
— Ми допускаємо це, але точних даних у нас поки що немає. Незадовго до смерті за Івасюком була закріплена людина, що стежила за ним. Про це можна судити з наявної у слідчих інформації.
— Можливо, слідство буде розглядати і ще одну версію. Івасюк був уже відомий і до 30 років отримував досить високі гонорари. Його смерть могла бути вигідною комусь із банально меркантильних міркувань…
— У той час багаті люди були не в моді. Не виключені будь-які мотиви. До відновлення розслідування цієї справи надходила також інформація, що з Івасюком могли вестися розмови про те, щоби він перевів гроші на користь Фонду світу. Будемо її перевіряти.
Хочу висловити співчуття родичам загиблого композитора у зв’язку з тим, що їм довелося пережити стільки принижень, страху за своїх дітей і онуків, цькування та звинувачень. Творчість Івасюка було заборонено. А його рідним надходили погрози з боку спецслужб, щоб вони не ходили на могилу Володимира й іншим не радили. Треба сказати, що члени родини Володимира Івасюка не прагнуть нав’язати комусь свою думку. Я їм вдячний за терпіння, розуміння і сподіваюся, що наш діалог у підсумку приведе до істини.
