Статті та есе

Михайло Івасюк. Листи до сина

Любий мій хлопчику!

Дорогий Володюшко!

Я давно збираюся написати тобі листа, але не було в мене твоєї адреси. Не знав я, в якому районі знаходяться ті Щербинці. А сьогодні я з великою радістю одержав твого славного листа, мій рідний. Я дуже щасливий, що ти почуваєш себе добре в санаторії, що не нудьгуєш. І я б дуже хотів, щоб ти відпочив, набрався сил, набігався, нагулявся. Під час навчального року ти старанно працював, заробив найкращий відпочинок улітку. Хочеться, щоб ти більше грався, веселився і забув хоч на коротесенький час про книжки. Хай відпочинуть і твої оченята. Дуже добре, що ти малюєш. Намагайся вибирати об’єкти з навколишньої природи. Я з великою радістю прогляну твої малюнки.

Я більш ніж певен, що ти поводишся там з товаришами зразково і не робиш найменших прикростей тим людям, які вас доглядають, мій любий сину.

Тепер кілька слів про себе. Я вже три тижні знаходжусь у Будинку творчості письменників в Ірпіні. Містечко Ірпінь розташоване біля самого Києва, 25 хвилин їзди електричкою. Тут дуже красиво. Величезний старий парк, в якому побудовані гарні будинки, котеджі, де живуть і працюють письменники. Зараз тут 27 письменників. Кожен має свою кімнату. Весь день у парку не чутно людського голосу, лише з вікон вилітає тріскотіння друкарських машинок. Тільки після вечері письменники виходять у парк на прогулянку або збираються на галявині навколо вогнища. Тоді тут буває дуже цікаво й весело.

Моя книга (Мова про перший роман М. Івасюка «Червоні троянди» — П. Н.), хлопчику, проходить зараз редагування. Мені доводиться часто їздити до Києва. Редактор погоджує зі мною кожну зміну в тексті твору. Другий примірник роману я віддав художникові, який буде ілюструвати книгу. Я ще не бачив його ілюстрацій, але сподіваюсь, що вони мені сподобаються. В серпні-вересні у нас буде книга.

Ось такі в мене справи. Наразі непогані, а там будуть ще кращі. Головне, щоб ми всі були здорові.

Не забувай, славний мій хлопчику, про свою сестричку. Пиши їй листи, вона буде дуже рада. Завжди старайся робити приємне своїй сестричці. Ти знаєш, яка вона в нас віддана і товариська дівчина.

Мамі теж пиши листи. Щоб не журилася і щоб раділа.

Будь здоров, мій сину!

Цілую тебе і міцно тисну твою руку.

Твій тато.

28/VI.1960 р.
м. Ірпінь

* * *

Я знаю тільки одне: ти чудовий син — благородний, ніжний, ласкавий, і хотів завжди робити те, що робив батько. Потім ти грав чудово на скрипці і віолончелі… Потім ти співав і малював. Нарешті, складав пісні й інструментальні твори… Ти став композитором. Я радів, Сину… Тобі було приємно, коли я тебе хвалив, але ти боявся, щоб я не похвалився тобою при людях… Тому я завжди казав, що ти гарний син і що робиш непогано свою справу… Ти був цим задоволений.

Але люди часто говорили і навіть у газетах і журналах писали, що ти талановитий. Що в тебе яскравий талант. Вони мене переконали. Я думав так: наш народ не здивуєш талантом, бо у нас таланти ніколи не переводились. А ти здивував, трохи… Викликав протягом десяти років захоплення.

Ти не прочитаєш цих рядків ніколи, але я вимовляю їх перед твоїм світлим обличчям. Вважаю, що кажу про тебе правду — трохи схвильовано і більше любові вкладаю в свої слова… Я ж батько.

Травень, 1979 рік

Парасковія Нечаєва

Книжка «Безсмертна тінь великих душ»

2004