Статті та есе
У вбивстві Володимира Івасюка підозрюються співробітники КДБ
Повішений на дереві труп 30-річного композитора Володимира Івасюка було виявлено 18 травня 1979 року в Брюховицькому лісі поблизу міста Львова. Під деревом валялася його порожня сумка (з неї зникли музичні партитури). На руці покійного залишилися годинник, у кишені лежали дрібні гроші.
З секретного повідомлення агента «Сокола» у КДБ
СРСР: «Серед львівської й київської
інтелігенції мусуються чутки про те, що нібито співробітники КДБ таємно вивезли Івасюка в ліс і повісили його».
19 травня мати загиблого Софія Іванівна була запрошена для пізнання
трупа. Її син, загорнутий в ковдру, знаходився в темному напівпідвалі. «Ми не можемо зняти ковдри,
оскільки тіло ще не зашите після проведення судово-медичної експертизи»
, — пояснив прокурор
Львівської області Б. Антоненко. Мати припустила, що на тілі сина залишилися сліди побоїв,
які прокуратура сховала від неї.
Про загибель Івасюка дізнався начальник карного розшуку міста Москви, генерал-лейтенант Алєксєй Екімян, він же композитор, який створив популярні естрадні пісні «Снігопад», «Сонячний дощ», «З чим порівняти любов?». Екімян високо цінував Івасюка. Однак навіть йому не вдалося встановити справжню причину смерті Володимира.
У ті роки пісні Івасюка користувалися успіхом. Зокрема, його «Червона рута», «Водограй» у виконанні відомої співачки Софії Ротару та вокально-інструментальної групи «Смерічка» звучали у фінальній телепередачі «Пісня року» (Центральне телебачення, Москва). Крім того, московська фірма «Мелодія» випустила грамплатівки з його дванадцятьма творами. Володимир також складав кантати, варіації для фортепіано, п’єси для скрипки, поліфонічні сюїти, здійснював музичне оформлення театральних вистав.
На похорон Івасюка прийшли кілька тисяч чоловік. Труну несли на руках до самого цвинтаря. Над могилою виступив голова Львівської письменницької організації Ростислав Братунь.
З повідомлення агента «Сокіл» у КДБ СРСР: «Своїми натяками Ростислав Братунь
вселив у присутніх впевненість в тому, начебто співробітники держбезпеки могли знищити Івасюка».
Через якийсь час Братунь під тиском компетентних органів залишив посаду голови письменницької організації.
Мати Івасюка звернулася до першого секретаря Львівського обкому Компартії України В. Добрика з проханням дозволити встановити пам’ятник на могилі сина. Розгніваний В. Добрик вигнав її з кабінету. Незабаром хтось потоптав і підпалив могилу композитора. Цей вандалізм повторюється ще двічі.
Через 20 днів після виявлення трупа у львівських газетах мелькнула інформація: «Експертно-медична
комісія встановила, що причиною смерті В. М. Івасюка є самоповішення».
Але в матеріалах
кримінальної справи за фактом загибелі композитора так і не з’явилося письмового висновку
вищеназваної комісії. За словами заступника прокурора Шевченківського району міста Львова
Я. Гнатіва, який проводив слідство, висновок про самоповішення зробила не комісія, а секретар
моргу, що виписав довідку про смерть. Незабаром з кабінету Я. Гнатіва зник ремінь від плаща, на
якому, за версією слідства, повісився Володимир.
З повідомлення агента «Сокіл» у КДБ СРСР: «Наклеп на адресу співробітників КДБ з приводу загибелі Івасюка триває. Потрібний
відповідний удар, щоб уникнути повної дискредитації львівських чекістів».
Зустрічний удар нанесла партійна преса. Вона повідомила: «Івасюк був психічно хворий. В
останні роки він переживав депресію і творчу кризу».
Послужлива радянська преса оприлюднила
документ, згідно з яким «Івасюк, як душевно хворий, перебував під наглядом кафедри психіатрії
Львівського медінституту».
Вже після розпаду Радянського Союзу з’ясувалося, що цей документ
сфабриковано гебістами.
Представники українського національно-визвольного руху ніколи не вірили газетним домислам. Більш того, вони впевнені, що співробітники КДБ, затримали композитора, кілька днів допитували його у своїх підвалах, а потім вивезли в ліс і повісили.
Дійсно, між датою зникнення й датою смерті Івасюка є прогалина. 24 квітня 1979 року Володимир пішов на заняття в консерваторію. Додому не повернувся. 26 квітня батьки, не дочекавшись сина, звернулися до міліції. І лише 18 травня був виявлений труп. Тіло, зняте з петлі, не мало ознак розкладання і розбухання. Слід від петлі був свіжий. Де ж все-таки перебував композитор між 24 квітня і 18 травня?
Володимир підтримував теплі стосунки з дисидентами та емігрантами, зі священнослужителями забороненої Української греко-католицької церкви. Про нього позитивно відгукнулися у Ватикані. Чи не цим пояснюється ненависть гебістів і партійних чиновників до молодої і талановитої людини?
У березні цього року Івасюку виповнилося б 50 років. Відзначаючи цю дату, нинішня влада всіляко ухиляється від розслідування обставин його кончини. За словами гебістів, у серпні 1991 року, після путчу ДКНС, вони знищили частину архівів Львівського обласного управління КДБ. Можливо, серед знищених документів були і оперативні розробки держбезпеки з фізичного усунення композитора.
Віктор Баранов
Газета «Експрес-Хроніка» №402
1999