Книги о Владимире Ивасюке и песенники
Элегии для сына
Поезії 30-х років
З лісів розлились тіні
З лісів розлились тіні,
наче води.
Вітрець склав крила
й під кущем заснув.
В якій ще далечі тебе шукати
і кликати — я не збагну.
В твоїх очах
пусті всі мої мрії,
даремний лет душі до хмар.
Докірлива чомусь
твоя посмішка,
як жмуток віршів
принесу у дар.
Ти добре знаєш,
що свій шлях до сонця
не пролетять поранені пісні.
І ляже темінь
на слова і строфи,
й на обрії погаснуть
всі вогні.
У тиші саду кольори заснули,
і шелести прокинулися
скрізь.
Прийди, кохана,
горда й величава,
у затінок похилених беріз.
1937
На алеї
На алеї вечір стелить
Срібне полотно.
Сниться твоя тиха мова
Серцю вже давно.
Хто не дасть душі краплину
За бентежну мить,
Коли осінь за плечима
Сумно шелестить!
Вечір весь у таємницях,
Повен див, утіх…
Принеси мені свій шепіт
І дотик вій твоїх.
1938
Романтико моя
Романтико моя, п’янка й химерна,
І юносте, без сміху та прикрас,
Серед розвихрених років згубив я
Шляхи повернення до вас.
Я вже не той, що був колись. Не сниться
Поезія без краю і кінця.
Мене не вабить більше чарівливість
Схвильованого олівця.
Ніяка таїна вже не здивує,
Ані метафора вже не зігріє.
Бреду ізгоєм рідною землею
І що не день — все більш темнію.
Іванківці, 1939
Вернулася пісня
Вернулася пісня, вернулась
Моя непідкупна, гучна!
У серці моїм і над краєм
Видзвонює юно весна.
Безсмертний мій друг Генріх Гейне
Брав палицю й торбу колись
І ніс своє змучене серце
В далеку і сонячну вись.
Мені вас, весняні вершини,
На світі ніде не знайти.
Я буду співати в долинах
І любовно пісні берегти.
1939
Ти з себе скинь…
Я чую клекіт журавлиний
В осінню голубінь.
Душа, мов птах, у тузі лине
В далечінь.
Ти заколисуй біль шукання,
О дзвінкосте землі,
Нехай не сняться срібно-тьмяні
Журавлі.
Ти з себе скинь тягар блакиті,
Збідніле серце, скинь,
Бо наші крила перебиті.
О, спочинь.
1939
Далі мої, далі
Мрії мої, мрії,
Юністю зігріті,
Ще не всі дороги
Сходжені на світі.
Напина вітрила
Вимріяна даль —
Чого мені сумно,
Кого ж мені жаль?
Що тривожне серце,
А в словах полин?
Подивись, як кличе
Хусточка далин.
Далі мої, далі
З серцем у безодні,
Голос ваш глумливий
Я почув сьогодні.
1939
Народжується день
Розлився із дерев весняний дощ пісень…
Трава тремтить в екстазі. Квіти
Схилились над струмком, де сарни кожен день
Водитимуть своїх малят поїти.
Розлився із дерев весняний дощ пісень,
І засміявся Прут в долині.
Життя стомовно увійшло в зелений клен
Благословити сонце й небо сине.
Розлився із дерев весняний дощ пісень
І забринів у серці й слові.
В душі моїй народжується день,
Що спалахне бурхливо у любові.
1939
