Книжки про Володимира Івасюка та пісенники
Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка. Путівник
Зала №5. Спогад, що не поверне
Остання частина експозиції музею — це огляд життя й творчості Володимира Івасюка. Кожного відвідувача зустрічає відкритою, щирою посмішкою композитор на портреті Василя Пилип’юка 1975 року. Тут багато фотографій, документів. Та, безсумнівно, найбільший інтерес викликає комплекс, присвячений пам’ятному для української пісні дню 13 вересня 1970 року, коли на Театральній площі Чернівців у прямому ефірі телепередачі Українського телебачення «Камертон доброго настрою» Володимир Івасюк — студент-медик, виконав уперше свої пісні «Червона рута» й «Водограй». На наступний день він, як кажуть, прокинувся знаменитим, але в Чернівцях про це ще не знали, особливо ж ті, хто цього міг боятися. Свідченням є «Грамота» Василя Стріховича, який готував і видавав передачу в ефір. Спочатку — так природно, правда? — була догана: в понеділок зранку на студійній летючці її оголосив голова комітету за недотримання технологічного процесу — пісні Івасюка пішли в ефір без санкції художньої ради. Але ж не це було причиною покарання. Справа в тому, що вже тоді молодий митець «наступав на п’яти» набагато старшим за себе багатьом членам обласного об’єднання самодіяльних композиторів, які теж прагнули, щоб їхні твори виконувались у передачах республіканського телебачення. Отож і подзвонили в обком, щоб висловити обурення тим фактом, що «цей студент» виконав навіть не одну, а дві пісні. А там, де втручається обком, справи кепські.
Але передачу дивились не тільки перші заздрісники Івасюка — її бачила вся Україна, яка й проголосувала за «Червону руту». Тисячі листів, телеграм прийшло на Українське телебачення з проханням повторити в ефірі «Червону руту» й познайомити з автором. І вже по обіді з Києва в Чернівці прийшов телекс, що передача визнана найкращою програмою тижня, занесена на «червону дошку» і є пропозиція повторити в одній з наступних виступ Володимира Івасюка. Це була перемога, а для Василя Стріховича вона втілилась у «Грамоту», яку нині головний режисер Чернівецького телебачення передав у музей.
Комплекс «Дві скрипки» — це розповідь про співпрацю Володимира Івасюка з Софією Ротару. Першою піснею Івасюка, яку виконала Софія Ротару, була «Балада про дві
скрипки». Це сталося наприкінці червня 1972 року в Чернівецькій студії телебачення в нічному
ефірі. Софія співала, Володимир акомпанував. Згодом були інші пісні,
була перемога в Сопоті й платівка-гігант, був фільм «Пісня
завжди з нами», в якому Софія Ротару виконувала 6 пісень
композитора. Їхня співтворчість тривала до трагічної загибелі Івасюка. І він так сказав про
співачку: «Скільки я не оглядався навкруги, ніхто не може зробити так, як Софія»
. А Софія Михайлівна і нині вважає,
що такого композитора, як Івасюк, не було й немає в Україні. Це, як вона висловилась, «…був
мій композитор. Він тільки торкнувся струн моєї душі, і вони зазвучали»
.
В експозиції є документи про останні перемоги композитора — на конкурсі в Москві в листопаді 1978 року, його листи, рукописи, речі. А завершує експозицію «Легенда про пісню» молодої художниці Оксани Петращук, яку вона присвятила пам’яті Володимира Івасюка. В цьому залі відвідувачі музею мають можливість насолодитися піснями Володимира Івасюка у виконанні самого автора — це рідкісні записи 70-х років XX століття та інших виконавців.
