Книжки про Володимира Івасюка та пісенники
Світ пісенної краси
Кінокадри, яких не стерти
ВІА «Смерічка» з українським словом пісень на музику в новому стилі, де поєднувався український фольклор із сучасними ритмами, захоплено сприймали різномовні зали і багатотисячні стадіони, упокорені магією новопосталої позачасової пісні, що переможно вийшла на люди у неповторній ідеально мелодійній темпоритміці та одухотворенні радості.
Дні культури України в Естонії, в яких брав участь ансамбль «Смерічка», збирали, за словами Левка Тарасовича, переаншлаги — багатотисячні слухацькі обшири, надихнули естонських кінематографістів, а започаткували розмови захоплені дивовижною красою колективу журналістка Енне Хіон та режисер Вірве Коппель, на створення фільму «Виступає «Смерічка» під керуванням Л. Дутковського». Зйомки фільму проходили в Карпатах. У виконанні ансамблю та солістів В. Зінкевича і Н. Яремчука прозвучала «фірмова» пісня «Смерічки» «Горянка» Л. Дутковського, а потім він був заборонений до демонстрування через показ солістів у чорно-червоній стилізованій гуцульській ноші на фоні величної природи Карпат, жовто-синіх хат передгір’я та незрівнянного співу, до яких коментатор повідомляв про гордий український народ, який ніколи не падав на коліна перед загарбниками.
У 1975-му та наступних роках велика популярність ансамблю розширює географію його гастролей, які з тріумфом проходять у населених пунктах Західної України, у Києві, Ленінграді, в Білорусії.
Шістнадцять країн світу закупили фільм. По Центральному
телебаченню він демонструвався лише один раз, а потім сліди його зовсім
загубились. «Після зйомок цього фільму… нас постійно «розбирали»
і критикували, — згадував Л. Дутковський, — на партзборах, хоча
ми не були членами партії, створювали для нас певні творчі «умови»…
Довелося покинути філармонію і «Смерічку».
Першим пішов Василь Зінкевич і почав
працювати в ансамблі “Світязь”»
.
На прохання Назарія Яремчука Левко Дутковський все ж повертається.
«…У 1979 році, — розповідає маестро, — я зробив нову «Смерічку», взяв ще Віктора Морозова… Ми здивували глядачів
новими костюмами від Алли Дутковської, піснями, лазерно-світловим шоу…
Знову почалися виступи в Москві. …Почалося цькування «Смерічки», мені «шили» націоналізм»
. І Л. Дутковський перейшов на іншу роботу.
Змінюється керівництво ансамблю «Смерічка» — обов’язкового і незмінного багаторазового учасника популярних телевізійних конкурсів, фестивалів пісні «Київська весна», «Кримські зорі», «Білоруська музична осінь», «Московські зірки», учасника зарубіжних поїздок у Чехословаччину, Румунію; бере участь у Всесоюзному фестивалі «Вогні магістралі–77», виїжджає на гастролі в Іркутську, Амурську, Читинську області, Хабаровський край та Бурятію, а також у НДР.
«Смерічка» полонила вибагливу німецьку публіку одразу, як згадував Н. Яремчук, незважаючи на те, що тут щороку в телеконкурсі «Золота нота» брали участь зірки світової естради. Ансамбль зачарував соковитістю звучання, жвавими ритмами, бадьорістю наспівів і самобутньою красою сценічного одягу, який гармоніював з настроями мелодій. Пісні Л. Дутковського «Посміхнулась ти мені» та «Жива вода», як і «Золотоволоска» В. Івасюка, довелося співати кілька разів. На прохання слухачів буковинці виконали і пісні свого першого репертуару — «Червону руту», «Два перстені», «Пісня буде поміж нас», «У Карпатах ходить осінь». Концерт колективу тривав до третьої години ночі. Перша зарубіжна аудиторія зрозуміла, полюбила талановитих чернівчан. Хіба ж не музика — єдина і найзрозуміліша для всіх націй міжнародна мова, надійний посол миру?
Олександр Довженко назвав пісню поетичною біографією народу, Левко Дутковський — незрівнянним світом краси. Ансамбль «Смерічка» неповторним репертуаром пісень, талановитою виконавською манерою повноцінно творив їх. Унікальні пам’ятки музейної виставки «Світ пісенної краси» у Чернівецькому краєзнавчому музеї, у більшості своїй подаровані йому родинами М. Івасюка, Л. Дутковського, Л. Ротару, Н. Яремчука, П. Дворського, фотографом з Тернопільщини Р. Островським, а також Чернівецькою облфілармонією, рідкісні на сьогодні вже навіть у нашому краї й зовсім або майже невідомі підростаючому поколінню — це платівки, фотографії, сценічні костюми, документи, а також аудіокасети та диски.
Композитори Л. Дутковський, В. Івасюк у пісенній творчості 70-х років XX століття першими відчули, відтворили красу єднання фольклору і «нової хвилі» джазових ритмів, полонили шанувальників музики «Незрівнянним світом краси», «Червоною рутою», «Водограєм», «У Карпатах ходить осінь», «Горянкою»…