Страницы памяти Владимира Ивасюка

Володимире, Володю,
Лицарю Пісенний,
Моя Славо, Сину-Орле,
Мій Благословенний.

У Карпатах дні і ночі
Вже без сліз ридаю.
І Твої пісні пророчі
Пошепки співаю.

Заквітчала-м сліди рутні
Мальвами-сльозами
Для дітей та для онуків
Най би пам’ятали.

Твою пісню щедру, мрійну,
Що зачарувала
Білий світ із України
І… зорею стала.

До схід-сонця з водограю
Мальви поливаю,
Всі сліди Твої в Карпатах
Я оберігаю.

Від накликаних приходьків
Та морозів лютих,
Від зловісних гидь-чоботів
Для топтання взутих.

Доки сонце світить, гріє
З неба на Вкраїну,
Твоя Пісня-Диво-Мрія
Невмируща, Сину.

Хоч врожаєм колоситься
Твоя слава в світі
Маю я печаль велику
Не на рік – навіки.

За чар-рутним Диво-Співом
І за веснотравним…
За убитим Твоїм літом,
Мій Бояне славний…

Знаю, вірю: Ти ще прийдеш
В наші гори й доли,
Заспіваємо, як звикли,
Щиро поговорим.

Заспіваєм, заридаєм
У Карпатах синіх
Біля Твоїх водограїв,
Мій Страждальцю-Сину.

Заголосим, заридаєм,
Щоб ніхто не бачив,
Окрім гір та водограїв,
Як удвох ми плачем.

А відтак… відтак заграєм
Тужно в дві трембіти,
Та й замовкнем у чеканні
Золотого літа.

Коли ж прийде в гори літо,
Знов затрембітаєм,
І у двох вже підем світом,
Руту пошукаєм.

«Бо цвіте вона лиш влітку» —
Здавна кажуть люди —
«Хто ж бо зірве мрію-квітку,
Той щасливим буде».

Та коби ж ту Чічку-Диво
Холоди не вбили,
Аби твоя Буковина
Вже не голосила.

Верховинами й полями
Серед буйноквіття
І ніколи не міняла
Вберу на лахміття.

Прилітай же, Сину-Орле,
В Чернівці в гостину
Понад кривди, понад горе
В рідну Буковину.

І подай на радість мамі
Твою вірну руку
Та й полинемо світами
По Червону руту.

Як же знайдеш Квітку-Щастя
Від Небес блакитну,
Я вберусь у вишиванку
У кептар і в кирпу.

Ти приколеш Диво-Чічку
Мамі в сиві коси
І удвох складемо Пісню
Золотоголосу.

Володимире, Володю,
Мій весняний цвіте,
Моя втрато, Сину-вродо,
Боле мій довіку…

Приходи хоч в сни на раду
В Буковину сиву,
Смутку мій і моя Славо,
Мій найвищий Сину.