Песни и стихи памяти Ивасюка
Не звезды падают с небес,
Звезды уходят в небеса…
Кому расскажу о печали своей
Кому повім печаль свою
Кому расскажу о печали своей
стихи: Михаил Ивасюк
Від болю я кричу
на велелюднім роздоріжжі.
А юрмища — в німім снуванні,
тролейбусні дзвінки в мовчанні.
Від друзів і знайомих — ані слова.
Усе живе і неживе забуло мову.
Від болю я кричу
перед обличчям зелен-лісу.
Та шелести заціпеніли,
пташині співи заніміли…
Звіриний рев не протина діброву…
Усе живе і неживе забуло мову.
Від болю я кричу
перед гулким простором моря.
Та переливи хвиль байдужі,
перегук мев відчужений,
сирени — мов затиснуті в окови.
Усе живе і неживе забуло мову.
Кому повім тепер
печаль свою, і жах, і горе?
Живу у німоті затятій,
у спогадах, як в рідній хаті,
приречений стояти на вітрах,
самітний і чужий, неначе хворий птах.