Страницы памяти Владимира Ивасюка

Ти був тоді неначе горощина,
Такий, що ще й писати не умів.
В морозяну чи у сльотаву днину
Я брав тебе на руки й гордо брів

Через негоду, снігові навали
До школи, з скрипкою в руці,
Учителі нас радісно вітали
Усмішкою на доброму лиці.

У класі я сидів — достотний учень,
Тремтів за кожен рух твого смичка,
В піснях, етюдах, гамах і тризвуччях
Весна цвіла — то тиха, то рвучка.

І танцювали пальчики по грифу,
Й виспівувала скрипка так,
Що все моє єство підспівувало стиха,
Вбираючи у пам’ять кожен такт.

Я прислухався, мов до одкровення,
До всіх учительських порад,
І в серці засівалося натхнення
І струшувався світлий зорепад.

Удома, переписуючи ноти,
Такі, як перші вишні на гілках,
Я їхній спів вдихав, як у польоті
Небесну синь вдихає білий птах.