Страницы памяти Владимира Ивасюка

Як місяць не зійде,
То став цей осліпне,
Сховаються зорі,
Бліді, непривітні.
Як ти не приїдеш
До рідного дому,
Ніхто не розвіє
Мій смуток і втому.

Насунулись хмари
Над буки і клени
І краплі, мов сльози,
Стрясають на мене,
І докори сіють,
Мов шелести, в темінь.
І б’ють по обличчю —
А я ж, бач, не кремінь.

Куди ж нам сховатись —
Мені й моїй тузі —
Від згадок, як птахів
На темнім галуззі,
Й людей, що спитають:
— Де ж син твій чудесний,
Що в нашому серці
Розбуджував весни?

Що маю робити,
Як маю впізнати
Той шлях таємничий
До чорної хати?

До кого поїду,
До кого полину,
Кому я розкажу
Печаль свою, сину?