Песни и стихи памяти Ивасюка
Не звезды падают с небес,
Звезды уходят в небеса…
Сад божественных песен
В своих воспоминаниях Михаил Григорьевич Ивасюк когда-то
привел такой факт: «Недалеко от нашего дома в Кицмане находился дом, в котором некоторое
время жил славный буковинец — поэт, композитор, драматург, общественный деятель Сидор Воробкевич.
Дом утопал в зелени посаженных им деревьев. Здесь маэстро любил творить свои бессмертные мелодии.
Много лет после того в сад Воробкевича стал наведываться мой сын Володя. Уверен, что здесь он тоже
набирался вдохновения для написания своих песен. Этот сад, образно говоря, стал отправной точкой для
его творчества».
Вот об этом саде и говорит в своем стихотворении Василий
Бабух.
Сад божественних пісень
Сад божественных песен
стихи: Василий Бабух
Є в Кіцмані дивна едемська місцина —
Рясний Воробкевичів сад.
Він завше весною, у пору квітневу
Вдяга білосніжний наряд.
Побожний маестро — з хрестом і у рясі,
Тут пісню вкраїнську ростив-колисав.
Він звідси її — молоду, легкокрилу —
Світи дивувати послав.
Та згодом Господнє збулось повеління,
І янгольська світла рука
В цей сад привела синьоокого хлопця —
Володимира Івасюка.
Учителів скарб він зберіг і примножив,
Хоч мрякою мічений був тоді день.
У цьому саду він зростив Україні
Нечуване гроно пісень.
Пішов Воробкевич. Нема вже Володі…
Прослався їх шлях до зірок.
Не стало пророків. Вкраїнську естраду
Ґвалтує розгнузданий рок.
У цьому гармидері, в цьому бедламі
Чужинський вчувається лад.
Гримить з’яничарена наша естрада.
Принишк Воробкевичів сад…
Ночами я подумки йду до Володі,
Торкаюся бронзи його піджака…
— Зійди з п’єдестала. Візьми свою скрипку.
Хай музика лине щемка.
Збуди сонне царство, знеслав яничарство
Величним звучанням струни.
Заблудлу й оглухлу вкраїнську естраду
На істинний шлях наверни.
Струни доторкнися, вкраїнський Орфею,
Своєю душею і нервом смичка.
Вкраїні сьогодні до болю потрібна
Мелодія Івасюка.