Страницы памяти Владимира Ивасюка

Заплету червону руту у вінок,
Підіб’ю блакитним сріблом каблуки.
Поведу з вишневим променем танок
Веселково-смерековий, аж терпкий.

Підніму над світом руки — дві лози,
Білі птиці в царство тиші полетять.
Тепла тінь впаде на луки і ліси,
Вкриє землю, де жита життям шумлять.

В світлі тіні обіймуться колоски
І наллється соком зрілості зерно,
Біля поля позбираються віки
Ті, що будуть і — минулися віки…

Поговорять, як ведеться між людьми,
Що посіяно, як треба, що — не те…
Їх сивинам кучерявим, як дими,
Наше поле прошепоче: «хліб росте».

Заплету червону руту у вінок
І гукну до танцю сонце молоде.
Все минає у житті, мов дим-димок,
Залишається єдине: хліб росте…