Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Доля
Доля
вірш: Михайло Івасюк
1980
Сорочку випрала в отруті Несса
І сина мого в неї зодягла,
Тепер у п’яному кипінні зла
Шпурнула його ім’я під колеса
Чиновницької колимаги й плеса
Важкої тиші й бруду розлила,
Щоб знищити його сліди дотла,
Аби й луна його душі не скресла.
Що ж ти, доле, підсилаєш кобри
До безборонних і дзвінких сердець,
Вони ж перлини — ти це знаєш добре, —
Що красять нашої доби вінець.
Ти ж так стоптала світ краси, ідей,
Що й Прометей зненавидів людей.
