Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Із голосу скрипки
Вперше вірші майбутньої пісні були надруковані у 1989 році у поетичній збірці Володимира Вознюка, що мала таку ж назву «Із голосу скрипки». Мар’ян Гаденко на початку 90-х побачив вірші й написав музику. Перша виконавиця — нині заслужена артистка України Алла Кобилянська. Вона вперше виконала пісню на другому конкурсі ім. Івасюка у 1995 році, де стала дипломанткою. Цю пісню також має у своєму репертуарі Іво Бобул.
Із голосу скрипки
вірш: Володимир Вознюк
музика: Мар’ян Гаденко
Помирає скрипаль, та до рук його тулиться скрипка.
Дотикається рук, та німують скорботно вони.
Мов не бачить ніхто, що смичок перетруджений випав.
І що журиться скрипка в чотири печальних струни.
Дайте голосу їй, бо вона — і дружина, й родина,
Все, що втратив скрипаль, і все те, що здобув у житті,
Бо витає над ним його співу пора лебедина,
А без нього не міг і в найтяжчій своїй самоті.
Дайте голосу їй… Бо прощається скрипка журливо.
І прихилить крило пережита, посивіла даль.
Дайте голосу їй… Хай залишиться музики диво,
Може, легшою буде вже остання для нього печаль.
