Пісні та вірші пам’яті Івасюка

Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…

Пісня про Володимира Івасюка

Ірина Вільде показала Михайлові Григоровичу Івасюку збірку «Сонцелюби» львівського поета Василя Мартинова. Володимир звернув увагу на вірш «Поговоріть з людиною», присвячений письменниці і пообіцяв Дарині Дмитрівні написати романс на цей текст. Романс мав бути дарунком не лише для Ірини Вільде, а й для Василя. Але не встиг…

Усі ці роки Мартинова не полишала думка написати пісню про незабутнього композитора. Якщо Івасюк сам не встиг написати романс на його слова, то чому б йому не присвятити пісню пам’яті Володимира? Аж ось однієї ночі сталося у творчості поета таке, чого не бувало раніше: він почав складати пісню про Володю у сні. Коли текст сповна визрів, Василь подумав: «Якщо не прокинусь і не запишу його, то до ранку він розвіється зі сном». О другій годині ночі він підвівся і сів за письмовий стіл. Це здивувало дружину: «Ти чого ото не спиш?» Дізнавшись про причину, лише мовила: «Міг би це зробити і ранком…» Ні, не міг. Ранком залишилося лише передрукувати текст, щоб незабаром він опинився на сторінках збірки «Чебрецевий легіт».

«Чебрецевий легіт» опинився у руках відомого композитора Валерія Квасневського. Він вирішив написати музику. І зробив це за подібних обставин. Уночі в його квартирі вимкнули світло, а Валерій Федорович запалив свічку, сів за піаніно і з великим бажанням та натхненням взявся творити пісню. Минув деякий час, і він подарував Василю магнітофонну касету з цією піснею у власному виконанні.

Дізнались про цей твір на Львівському радіо. Виконати там «Пісню про Володимира Івасюка» погодився соліст Львівської філармонії Богдан Косопуд. Крім того, ноти і текст поет відправив у Сімферополь солістці філармонії, заслуженій артистці України Наталі Безкоровайній. Він сподівається, що пісня знайде своїх слухачів, адже вона того варта.

Залишилося додати, що пісня, яку створили Василь з Валерієм — дарунок до 54 річниці з дня народження Великого композитора.

Пісня про Володимира Івасюка

вірш: Василь Мартинов

музика: Валерій Квасневський

2001–2002

Тебе забрала в нас травнева днина,
Але коли новий надходить день,
Ти оживаєш в пісні лебедино
І знову линеш в світ своїх пісень.

Він зітканий із чарівних мелодій.
Серця людей хвилює кожен звук.
Лунає пісня! Це прийшов Володя.
Це радість нам дарує Івасюк.

І все ж із днем приходить сум, як мука.
І все ж, коли твої пісні дзвенять,
Нам сумно, що подать не можем руку
І що тебе не можемо обнять.

Ти — наша гордість, велич і тривога,
Ти — Віра і Надія, і Любов.
З тобою в нас до мрій одна дорога,
Яку давно зборов ти й не зборов.

Іди по ній і клич нас за собою.
Червону руту кожен хай знайде.
Народ, якому ти сплатив любов’ю,
З любов’ю і до тебе теж іде.

Та все ж, коли в полон бере осмута,
То радість у серцях гніздечко в’є
Від того, що в нас є «Червона рута»,
Що Івасюк Володя був і є.