Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Пісню не забути
Значною подією у творчій діяльності Анатолія Горчинського у Львові була його зустріч з Володимиром Івасюком. Тоді молодий композитор, побачивши автора «Червоної троянди» захоплено зізнався, що знає всі його пісні напам’ять, що вони надихають його на створення власних: «Саме завдячуючи Вашій «Червоній троянді», я написав “Червону руту”». Два митці, стежини яких перетнулися в чарівному Львові, вірили, що будуть дружити, а можливо, й створять щось спільно. Одначе доля розпорядилася по-іншому: через місяць після їхньої розмови Володимира не стало…
Горчинський часто приходив на могилу до свого духовного брата Володимира Івасюка. Одного разу на світанку побачив квіточку, з якої, мов сльози, стікала роса. Тоді й народилася мелодія на вірш Йосипа Виштика «Пісню не забути, що цвіте від рути».
Цю пісню на своїх концертах виконувала Анжела Вербицька, а також сам автор.
Пісню не забути
вірш: Йосип Виштик
музика: Анатолій Горчинський
А на могилі квітка плаче:
«Де твоя муза, мій козаче,
Де тії стріли дивослові
І ніжні барви серця й мови?»
Приспів:
Пісню не забути,
Що цвіте від рути
Пісню, мов багаття,
Збережемо, браття.
Хай вогонь палає,
У світах розмаю.
Пісню не забути,
Що цвіте від рути.
А на могилі квітка плаче,
Вона без сонця пізня, наче.
Немов без лету, але треба
Злетіти їй в блакитне небо.
Приспів.
А на могилі квітка плаче:
«Де твій час, о мій козіче?»
А Місяць й зорі ноти пишуть,
Тебе до нас, неначе кличуть.
Приспів (2 рази).
