Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Похорон друга. Пам’яті Володимира Івасюка
Степан Пушик був справжнім другом Івасюка. Нажаль, Володимир встиг написати на його слова лише дві пісні. Пушик тяжко переживав загибель композитора. І коли після поминок повертався додому, в автобусі написав вірш-прощання пам’яті друга. Але надрукувати його дозволили лише у 1988 році. Вірш також відомий під назвою «Повертаючись із похорону».
Похорон друга. Пам’яті Володимира Івасюка
вірш: Степан Пушик
23.05.1979
На «Личаків» його провели ми востаннє,
Там листок молодий шепотів щось листку,
І мільйони свічок засвітили каштани,
І пливла домовина у морі бузку.
Мене серце пече. А мій голос німіє.
Ми творили пісні. Ми братами були…
Материнськую втіху, велику надію
Ми у Львові старому землі віддали.
Він в могилі лежить! Нам його не забути!
Освятись, його пісне, в сльозі та й світи!
Вже цвіте в Чорногорі на камені рута,
Я не годен без друга її віднайти.
В горах плаче вдовою загублена радість,
Криниці попід гори неначе сліпці,
І на ріках карпатських ревуть водоспади,
Що вмирає народ, як вмирають співці.
Розумію слова, що співця не вернути,
Але біль впав на душу твою і мою.
Тож ходімо шукати червоної рути
За Дніпром, на Поліссі й в Карпатськім краю.
