Пісні та вірші пам’яті Івасюка

Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…

Старий друже

У 2018 році журналістка Анфіса Букреєва-Стефко мала їхати у справах до Львова. Поїздка випадала на 22 травня. Перед поїздкою вона вирішила довідатися, які цікаві події відбуватимуться у Львові у цей день. Знала, що це день перепоховання Тараса Шевченка, але коли довідалася, що це ще й день поховання Володимира Івасюка — це якось вразило.

Анфіса давно цікавиться родиною Івасюків. Передусім Михайлом Івасюком, якого дуже шанує як людину творчу й високоінтелігентну. Тож дізнавшись, що її одноденна подорож збігається з днем поховання Володимира Івасюка, Анфісі прийшла думка написати вірш, який був би присвячений родині Івасюків й зокрема Володимиру Івасюку. А ще і тим героям сьогодення, які, як і Володимир Івасюк, ціною свого життя й великого патріотизму виборюють нам майбутнє на Сході. Щоби все поєдналося у вірші — початок ходи Незалежної України, отой шлях музики, пісенний шлях… І наша Боротьба нині. Хай кривава, але Переможна.

Вірш народився швидко. І цьому допомогли пісні та музика Володимира Івасюка, які налаштовували на емоційний склад. Образ «Старого друга» — музичного інструмента — героя пісні, який грає, про який мовиться у тексті — то образ навіяний випадковою світлиною старого роялю з Інтернет. Такий собі старий музичний інструмент, пожовклі клавіші, ще й пилом присипаний, павутинням… Жахає, коли музичний інструмент вмирає, у занедбаному стані. А цей мов голос мав… Здавалося, попри старість і занепад, він ще грає. Й так, що за душу бере. Отак за якусь годину народився вірш.

Але вірш без музики — не повноцінний. Перед поїздкою до Львова Анфіса опублікувала його на своїй сторінці у Facebook та розіслала друзям. Без сподівання, що він когось привабить. З’їздила у Львів, побувала на могилі Володимира Івасюка. А як повернулася — зі здивуванням знайшла у себе допис: «зробив пісню на ваші вірші». Це був композитор Олександр Соколов, який у молоді роки мешкав у Львові та працював музикантом у ансамблі «Смерічка». Цей день 24 травня став знаменним для Анфіси Букреєвої-Стефко, бо після цієї пісні у співпраці з паном Олександром з’явилися ще роботи.

Олександр Соколов — талановита людина й гарний композитор і співак. Він сам заспівав і записав пісню — дуже чутливо співає!

Автори будуть раді, якщо родина Івасюків прийме пісню «Старий друже», бо ж пам’ять не повинна обмежуватися минулим. Людина жива доти, доки її пам’ятають й доки народжується щось нове, що пов’язане з її життям, її шляхом. Це нове має спонукати до роздумів і змін наступні покоління. Тож сподіваємося, ще будуть нові пісні й нові шляхи у Карпати приведуть наші душі!

Старий друже

вірш: Анфіса Букреєва-Стефко

музика: Олександр Соколов

2018

Грав рояль старенький так, що сміявсь, і плакав.
Грав, немов душею він з горами балакав.
То й душа, як його чула, — розквітала чарами.
З неба сонечко всміхалося співаку за хмарами.

Приспів:

Іще грай, старий мій друже,
Так, щоби згадалося,
Як весна нам зрання квітом,
Щедро усміхалася,
Як текла швидка вода
Повз рідную хату,
Як була ще молода
Україна-мати.

Ой заграй та й загуби
Пісню між степами,
Горде серце полони
Вольними піснями
Ще й пороги розбуди,
Звесели Карпати
І додому поверни
Сина в рідну хату.

Грав рояль старенький так, що сміявсь, і плакав.
Грав, немов душею він з горами балакав.
Грав, немов мені в сльозах, серцем сподівався.
А на нього зверху Ангел дивись, усміхався.