Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Стрілецькі могили
Пісня ця була написана спеціяльно для вистави театру «Не журись!» «Повіяв вітер степовий», присвяченій українським січовим стрільцям, прем’єра якої відбулася у Львові восени 1989 року. До речі, в цій виставі вони вперше в Україні виконали з «офіційної» сцени львівської філармонії заборонений тоді гімн «Ще не вмерла Україна». «Стрілецькі могили» присвячена також і Володимиру Івасюку, тим паче, що Богдан Стельмах близько його знав і написав разом з ним кілька гарних пісень.
Слово «усусуси», використане у вірші, походить від абревіатури УСС — українські січові стрільці.
Стрілецькі могили
вірш: Богдан Стельмах
музика: Віктор Морозов
1989
Стрілецькі могили понищено вщент:
Лупали, копали, валили, палили…
Хоча б один хрест чи один монумент —
Немає — пропали стрілецькі могили.
А там українські стрільці січові —
Палкі «усусуси» — юнацтво безвусе…
Франкові онуки — його вартові…
Прости нам за них, милосердний Ісусе…
Бо хто ми, бо що ми без рідних могил?
Ставище безводе, пташище безкриле,
Румовище храму у хаосі брил…
Вернім Україні стрілецькі могили!
Без них наша пам’ять достоту, як мрець,
Як небо беззоре, як море безхвиле.
Таж он Симоненко, Тютюнник, Близнець —
Насипмо над ними стрілецькі могили.
Без них наша совість, як той боягуз,
Що страхом життя своє в’яже безсиле.
Таж он Івасюк, Миколайчук і Стус —
Насипмо над ними стрілецькі могили.
Щохвилі комусь уривається шлях.
Тож дай мені, Боже, — як з праху і пилу
Обернуся знов я на пил і на прах, —
Зведіть наді мною стрілецьку могилу.
