Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
І листя кленове. І скрипка. І — тінь…
Автор поезії Тамара Севернюк писала:
«Коли на Личаківському цвинтарі у Львові я вперше стояла біля навічного Володиного Дому, кленовий листок, як тінь сльози, черкнув по щоці і вирвав із серця один пісенний Володин рядок: «Спи… На сторожі безмежна любов…»
Тоді й зародився оцей віршований триптих, який я з любов’ю кладу між тихі квіти людської пам’яті про митця».
І листя кленове. І скрипка. І — тінь…
вірш: Тамара Севернюк
1
Натомлена гілка над юним чолом,
Земля, заскорузла під бігом крутим.
Поволі відчалює років пором,
І хвилі — мов дим. А там, за димами, обійми доріг,
І все, що ти любиш. І Всесвіт без меж.
І обрій далекий. І отчий поріг.
І всі — ким живеш.
2
Куди нас думи привели?
Про що мовчать печальні плити?
Бездарні спомини, коли
Життя не маєш з ким ділити.
3
Не піддається відчай втрат
Напливам мудрості гіркої,
Хоч, певно, є в згасанні ватр
Огонь снаги неговіркої.
За той хитливий промінець
Хто не хапався в лютім болю?
Бо як повірити в кінець,
Коли ще йдеш по теплім полю.
Снага ще дихає в листві,
Дарма, що віття знемагає.
Ти чуєш доторки живі,
І щось в тобі відімліває…
Немилосердну чорну путь
Кудись відносить димний вітер.
