Пісні та вірші пам’яті Івасюка

Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…

Замість реквієму

Вже смертельно хворий Назарій Яремчук востаннє на сцені виконав «Пісню пам’яті». Володимир Вознюк написав про цей подвиг артиста у своїй поезії «Замість реквієму». Адже Володимир Івасюк був їхнім спільним великим другом.

Замість реквієму

вірш: Володимир Вознюк

На сцену він зійде поволі,
Так — ніби на Говерлу йде.
Вже більше болю, аніж волі
Тримає тіло молоде.

І хочеться лише в Карпати —
Там стежка юна і гінка,
Та він повинен заспівати
Для брата, для Івасюка.

Хоч і стає хиткою сцена,
Як палуба у корабля.
Й такі обтяжені рамена,
Немов на них уся земля.

Беріг іще кришталь мелодій,
В собі шукав нових октав.
І заспівав так для Володі —
Немов для себе заспівав.

І увостаннє. І навіки
Вкраїну зранив горя струм.
І затужили сиво ріки,
І понесло до моря сум.

Душа жила вже на руїні,
А він, співаючи, збагнув:
Одним крилом у Україні,
А другим — в занебессі був.

Так і зостався, так і буде,
Допоки літо і зима, —
Одне крило тримають люди,
А іншим Всесвіт обійма.