Пісні та вірші пам’яті Івасюка
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть у небеса…
Замість реквієму
Вже смертельно хворий Назарій Яремчук востаннє на сцені виконав «Пісню пам’яті». Володимир Вознюк написав про цей подвиг артиста у своїй поезії «Замість реквієму». Адже Володимир Івасюк був їхнім спільним великим другом.
Замість реквієму
вірш: Володимир Вознюк
На сцену він зійде поволі,
Так — ніби на Говерлу йде.
Вже більше болю, аніж волі
Тримає тіло молоде.
І хочеться лише в Карпати —
Там стежка юна і гінка,
Та він повинен заспівати
Для брата, для Івасюка.
Хоч і стає хиткою сцена,
Як палуба у корабля.
Й такі обтяжені рамена,
Немов на них уся земля.
Беріг іще кришталь мелодій,
В собі шукав нових октав.
І заспівав так для Володі —
Немов для себе заспівав.
І увостаннє. І навіки
Вкраїну зранив горя струм.
І затужили сиво ріки,
І понесло до моря сум.
Душа жила вже на руїні,
А він, співаючи, збагнув:
Одним крилом у Україні,
А другим — в занебессі був.
Так і зостався, так і буде,
Допоки літо і зима, —
Одне крило тримають люди,
А іншим Всесвіт обійма.