Спогади

Богдан Макар

— Такого курсу, як наш, не було у медакадемії давно. Послухайте тільки, які люди вчилися із нами: колишній міністр охорони здоров’я Юрій Спіженко із дружиною, перший проректор Буковинської медакадемії Михайло Коломоєць, професор Московського інституту онкології Андрій Нечипай, президент асоціації народної медицини Валерій Поканевич, заступник директора науково-дослідного інституту ім. Стражеско Василь Карнацький… Та й, звичайно, мало хто може гордитися тим, що його однокурсником був автор відомих і улюблених народом пісень. Але не зважаючи на велику славу, Володя Івасюк — ця надзвичайно талановита молода людина назавжди залишиться для нас звичайним студентом нашого вузу.

Не буду називати себе другом Івасюка, оскільки я ним не був. Ми були просто однокурсниками — і не більше. Але розповім такий випадок. Якось у деканаті, де я також був присутній, оскільки був старостою потоку, ми переглядали успішність студентів, аби вирішити, кому призначати стипендію, а кому — ні. І коли дійшли до Івасюка, побачили, що у нього стоїть «задовільно» з патфізіології, а отже, стипендії він не повинен був отримувати. Ми не знали, що робити, оскільки Володя завжди добре вчився, серйозно ставився до занять. І тут — трійка… В цей час у деканат зайшов ректор Юхимець і почувши, що ми обговорюємо, як бути з Івасюком, сказав: «Я зробив щось для того, щоб прославити Україну? Ні. Ви зробили щось для того, щоб теж прославити Україну? Ні. А Івасюк написав «Червону руту» і зробив це». Після цих слів він вийшов з деканату, а ми, звичайно ж, призначили Володі стипендію.