Спогади
Ігор Лазаревський
Володимира Івасюка вперше я випадково зустрів на київському вокзалі. Назавжди запам’яталося його красиве обличчя, що посміхалося. «Червона рута» увірвалася свіжим вітром на українську естраду. Маститі композитори звинувачували Володю в тому, що у слові «червона» зміщено наголос. Печально й смішно — але це було. А пісня мала такий заряд, що заборонити її ніхто не зміг.
Вдруге ми зустрілися у Львові, у нього вдома. Володя залишив у себе три моїх тексти, й скоро одна пісня — «Коли я думаю про тебе» — була написана. Потім я отримав від Володі лист, який зберігаю як дорогу реліквію. Він писав, що у нього в роботі ще два моїх тексти. Може, це був його останній лист. Коли Ігор Поклад складав збірку з найкращих пісень Івасюка, то включив до неї пісню «Коли я думаю про тебе».
В моїй пам’яті Володя залишився як дуже світла людина. Перед тим як піти з життя, він читав роман Германа Гессе «Степовий вовк». Нам усім не пощастило, що він рано пішов з життя, і нам усім пощастило, що він був.
