Спогади
Павло Ананійович Дворський
Буковинська земля дала Україні ще одне знане у всьому світі ім’я. Це — співак і композитор Павло Дворський, продовжувач славної справи своїх видатних земляків — Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, Івана Миколайчука.
Народився Павло 1 лютого 1953 року. Закінчивши Чернівецьке музичне училище відразу по трьох відділеннях, в 1976 році Дворський був запрошений до ВІА «Смерічка». Замінивши Василя Зінкевича і ставши другим голосом Назарія Яремчука, він довгий час залишався в тіні. В 1979 році в репертуарі «Смерічки» з’явилися перші пісні Дворського — «Стожари» та присвячена пам’яті Володі Івасюка «Маки для сина». А популярність до нього прийшла в 1985 році, коли Яремчук заспівав його «Смерекову хату» та «Писанку». Лише по тому Дворського признали повноправним солістом «Смерічки» і він заспівав свої пісні сам.
За пропаганду молодіжної пісні Павла Дворського відзначено обласною комсомольською премією. В 1989 році він був третім в жанрі популярної музики на «Червоній руті» в Чернівцях; студія Львівського телебачення відзняла сольний відеоальбом Дворського. Закінчивши Львівську консерваторію він значно активізувався в написанні пісень, записав два магнітоальбоми і в 1994 році розпочав сольну кар’єру. Того ж року йому присвоєне звання Народного артиста України.
В 1995 році протягом кількох місяців Дворський разом з Володимиром Прокопиком та дуетом «Писанка» гастролював по Сполучених Штатах Америки та Канаді. І мав бути там до середини липня. Але, очевидно, Бог підказав їм, що треба негайно їхати додому. Отож, 29 червня вони прилетіли з Нью-Йорка і застали Назарія Яремчука ще живим. Могли впродовж години поспілкуватися з ним. Це був останній день Назарієвого життя. Наступного ранку Яремчук помер у Павла на очах…
Життя тривало. У 1996 році Павло Дворський розпочав роботу над своїм першим компакт-диском «Автографи любові». За внесок у національний рух діаспора нагородила співака в 1997 році «Лицарським Хрестом Слави», наступного року рицарський орден «Артистратиг Михайло» удостоїв його рицарським титулом. З’являються нові альбоми митця, тривають концертні програми. І ми любимо незабутні «Будуймо храм» і «Смерекову хату», «Товариство моє» і «Стожари», «Рідну мову» і «Горнусь до тебе, Україно».
На творчому вечорі «Я ще не все тобі сказав» до 60-річчя з дня народження Володимира Івасюка Павло Дворський поділився своїми спогадами про першу зустріч із композитором:
«Це був 1965 рік. Ми зустрілися на музичному конкурсі учнів музичних шкіл. Він виступав за Кіцманську музичну школу. Я виходив на сцену одразу після виступу Володі. Пригадую, я з великим баяном, виходячи на сцену, мало не збив його з ніг. Зачепив Володю ним, а він сказав: “Та куди ти так поспішаєш? Ще встигнеш наспіватися”.»