Спогади
Владімір Георгійович Мулявін
Народний артист Білорусі, художній керівник ансамблю «Пєсняри» Владімір Мулявін:
— Ми симпатизували і вчилися один в одного відразу після першої зустрічі. «Пєсняри» були першими виконавцями пісні «У долі своя весна», згодом її успішно заспівала Соня Ротару на Сопотському фестивалі 1977 року. Володя дав прем’єрну пісню російською мовою на вірші Андрія Дементьєва «Расскажи мне отец». Там була прекрасна мелодія. Володя міг легенько працювати в будь-якому жанрі. Та й мене він поважав як композитора. Івасюк давав мені багато пісень, досі зберігаю вдома ноти, написані його рукою. П’ять-шість пісень досі недоторкані, вони просто не вписувалися в стиль «Пєснярів», а може, ще не підійшов час і колись я повернуся до них.
З Володею доля нас звела 1972 року. У мене залишилися якнайкращі спогади про нього. Пригадую, як через рік ми з Едуардом Ханком їхали в Трускавець. Я мав проблеми з нирками. Володя просто не відпускав нас зі свого Львова, де гостинність для друзів понад усе. Ми ніяк не могли виїхати. Я мав час побачити місто, його неперевершену красу. Львів’яни впізнавали нас на вулицях, підходили і зачіпали за рукави. Чи ті самі? Може, двійники? Володя повсюдно оберігав нас, як ангел-хоронитель. Скільки незабутніх хвилин провели ми на Високому Замку! Володя облишив усі свої справи заради нас. Мені видається, що з ним у нас були споріднені душі: як композитора, так і людини. Поруч з братом постійно була його чарівна сестра Галя, яка була двигунчиком нашої веселої компанії.
