Спогади
Володимир Овксентійович Вознюк
Володимир Вознюк дебютував у поезії у 1964 році — коли вижницька райгазета надрукувала його вірш. А 1969-го він став відомим всій Україні як співавтор популярної пісні «Відлуння твоїх кроків», музику до якої написав Володимир Івасюк. На той час Вознюк навчався на філологічному факультеті Чернівецького університету й був членом літературної студії, якою керував Михайло Івасюк.
Проте вихід першої Вознюкової книжки затримався надовго — аж до 1982-го. На це було декілька причин, і чи не найважливішою та, що Вознюк був сином священика й не вступив до лав «розуму, честі й совісті».
Ту першу збірку, яка мала назву «Твої кроки», благословив передмовою Михайло Івасюк. Як він зазначив тоді, у віршах молодого поета
«прослідковуються цікаві асоціативні зв’язки, які свідчать про свіже образне мислення. Автор не
прагне до зовнішніх оздоб, його образна система, ритміка, інтонації часто-густо живляться
фольклорними джерелами, а це надає поезії простоти, задушевності, наспівності».
Згодом Михайло Григорович написав Вознюкові рекомендацію у Спілку письменників
України.
Сьогодні Володимир Вознюк — відомий та визнаний поет. З плином часу його поезія не втратила свіжості, простоти й задушевності, надбавши до цього філософської глибини, гостроти зору й несподіваності погляду.
Вознюк присвятив пам’яті Івасюка свій вірш «Із голосу скрипки», який завдяки Мар’янові Гаденко став піснею. А у своїй поезії «Замість реквієму» поет оспівав прагнення Назарія Яремчука віддати останню шану своєму другові Володимиру Івасюку.
