Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Балада про отчий дім
Одного разу Володимир був у Києві та зателефонував Ростиславу Братуню. Зустрівшись, Братунь запропонував Івасюку відвідати із ним Дмитра Михайловича Гнатюка.
Дмитра Михайловича застали вдома. Він дуже прихильно зустрів їх разом із своєю дружиною. Ростислав Андрійович познайомив його з композитором. То був незабутній вечір. Вони допізна розмовляли про розвиток сучасної української пісні, про досягнення наших композиторів та їхні слабкі сторони, втрати. Тоді ж Дмитро Михайлович попросив Володю написати спеціально для нього якийсь твір. Він, мовляв, охоче його виконає. Братунь сказав, що в них уже є така пісня — це «Отчий дім».
Балада про отчий дім
вірш: Ростислав Братунь
музика: Володимир Івасюк
Мій отчий незабутній доме,
Ти — вічний поклик з далини,
В тобі усе, усе мені знайоме,
В тобі усе, усе мені знайоме
І близьке, мов дитинства сни.
Без тебе світ не був би світом,
Зима — зимою, літо — літом.
Приспів:
А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить в мені
Те світло у твоїм вікні.
Завжди мене чекає мати,
Для неї я мале дитя,
Що перший крок пройшло від хати,
Що перший крок пройшло від хати,
Іще не знаючи життя.
Мій отчий незабутній доме,
До тебе лину я без втоми,
Приспів:
Бо я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм вікні.
Мій отчий незабутній доме,
Зі мною скрізь твоє тепло,
Коли падуть, падуть негоди-громи,
Коли падуть, падуть негоди-громи,
Твоїм добром здолаю зло.
Без тебе світ не був би світом,
Зима — зимою, літо — літом.
Приспів:
А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить в мені
Те світло у твоїм вікні.
