Сторінки пам’яті Володимира Івасюка

Що в гаю стоїть калина приморожена:
Сік червоний став солодким — був гірким.
Це й мені таке кохання наворожене,
Що я маю на мороз піти із ним.

Приспів:

Ой моя дивна доле,
Це не сльози, не болі,
Не благання дівочі,
Не дівочі жалі:

Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.

Просто знаю, що маю
Розцвісти серед гаю,
Червоніть на морозі,
А не гіркнуть в теплі.

Білим снігом всі стежини запорошені,
Там калина необламана, густа.
Це й мені мороз і сонце наворожені —
Хай примерзнуть неціловані уста.

Приспів.

Ой же ти, моя любове наворожена,
Виростаєм серед гаю ти і я.
Милий знає: я калина приморожена,
Я солодка і гірка — навік твоя.