Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Стоїть пшениця, як Дунай
Ця пісня — перша робота Володимира Івасюка на вірш письменника Степана Пушика. Це пісня-посвята одній золотокосій дівчині з Івано-Франківська, яка дуже подобалася Івасюку. Пісня написана в останні роки життя композитора.
Стоїть пшениця, як Дунай
вірш: Степан Пушик
музика: Володимир Івасюк
Стоїть пшениця, як Дунай,
Дорога біла в поле кличе,
А ти від мене не ховай
Своє замріяне обличчя.
Приспів:
Я тут стояв колись сумним,
Коли прощався з нашим полем,
Та сум розвіявся, як дим,
Бодай не снився нам ніколи.
Бринить на колосі роса,
Десь птаха стомлено кигиче.
Кохані очі — небеса,
Волосся — золото пшеничне.
Приспів:
У полі свій сріблястий май
Зіркам показує тополя.
Стоїть пшениця, як Дунай,
Стоїть любов моя край поля.
