Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
Світ без тебе
«Світ без тебе» написано одночасно із «Пісня буде поміж нас». Ці два твори тісно пов’язані ідейно та психологічно. Вони залюбки виконувалися окремими артистами й цілими ансамблями і не втратили своєї актуальності донині. Це пояснюється тим, що в їхньому тексті й мелодії є сильний заряд народної пісенності, яка надає їм мелодійності, задушевності, емоційності.
Володя сам же вперше і виконав пісню, він дуже любив співати «Світ без тебе» на своїх концертах. Василь Бабух згадує:
«Спасибі долі — вона в молоді роки звела мене з синьоокою українською надією, славним музикою й іскрометним композитором Володимиром Івасюком. Нас познайомив Володин тато — письменник і мій університетський учитель Михайло Івасюк.
Якось Володя зателефонував до мене й запросив створити в співавторстві з ним пісню. Слова треба було написати на вже готову мелодію, тобто «рибу», як прийнято говорити на композиторському жаргоні. Це дуже невдячна справа, оскільки поет (з ледь жевріючим слухом) мусить втиснути свій вірш у лещата чужого задуму.
Але пісня народилася. З великим душевним скрипом. Володя змушував мене неодноразово переробляти рядки, підшуковувати, як він висловлювався, круглі слова, щоб не спотикалися в горлі.
Це був урок. Урок праці. Урок того, як треба трудитися, аби вийшло щось путнє. І я тобі дуже вдячний, небоже!
Пісню виконували Софія Ротару та Василь Зінкевич. Та не сходила вона й з Володиних уст — він любив її за легкий смуток, що домінував у канві мелодії, за можливість форсувати голосом. Вокальні дані в нього були неабиякі. До того ж він був і чудовим піаністом і добре акомпанував собі.
Востаннє Володя заспівав нашу пісню в Москві на Останкінському телебаченні, куди його запросили виступити перед буковинськими будівельниками, які брали участь у спорудженні олімпійських об’єктів. Напередодні він зателефонував мені зі Львова й сказав:
— Старий! (Так він любив звертатися до своїх співавторів). Післязавтра я співатиму нашу пісню. Послухай. Я вже повністю відшліфував її.
Перечитуючи текст, часто зупиняю свій зір на словах приспіву: «Без тебе світ — зів’ялий квіт». І думаю: цей рядок ніби написаний про нього — так рано згаслого, немов зірниця відлетілого у вічність».
Світ без тебе
вірш: Василь Бабух
музика: Володимир Івасюк
1971
Далечінь між нами — сто доріг,
Далечінь між нами — сто розлук.
Тільки б ти в душі своїй зберіг
Лебединий поклик моїх рук.
Приспів:
Без тебе світ — зів’ялий квіт,
Без тебе світ — студений лід,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.
А в днину сонця і тривог
Одна любов у нас на двох.
Одна любов, одна печаль,
Єдина стежка в синю даль.
Як немає квітки без тепла,
Так нема кохання без чекань.
Я без тебе — човен без весла,
Повернись і в очі мої глянь.
Як немає літа без весни,
Так нема кохання без надій,
Повернися знову в мої сни,
Будь струною скрипки моїх мрій.
Приспів:
Без тебе світ — зів’ялий квіт,
Без тебе світ — студений лід,
Без тебе спів гірських вітрів
Журбою в серці забринів.
А в днину сонця і тривог
Одна любов у нас на двох.
Одна любов, одна печаль,
Єдина стежка в синю даль
І стежка в синю даль,
Стежка в синю даль,
І стежка в синю даль.
