Естрадні пісні
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.
У двадцять літ
Навчаючись у дев’ятому класі, Володя не послаблює своїх творчих пошуків. Навіть учителі середньої школи зауважують під час мандрівки до Криму, як він, лежачи в поїзді на верхній полиці, нашіптує якісь слова й наспівує мелодію. Пальці його рук неначе весь час бігають по уявних клавішах. Учителі мають цілковиту рацію: під час тієї мандрівки Володя пише дві пісні — «А мені шістнадцять літ» і «У двадцять літ». Першу з них вважає невдалою і ніколи не виконує, вона залишається в особистому архіві товаришки по школі, якій він симпатизував.
Другій поталанило більше, вона більш довершена. Володя послав «У двадцять літ» разом із «Колисковою» на обласний конкурс і одержав за неї третю премію. Це була перша перемога юного композитора, яка принесла йому творчу радість і примусила серйозніше замислитися над своїми заняттями музикою і навіть своїм покликанням.
Пізніше Володя безліч разів перероблятиме текст, постійно награватиме і добиратиме нові слова. Отак народиться новий варіант під назвою «Фантазія травневих ночей».
У двадцять літ
вірш: Володимир Івасюк
музика: Володимир Івасюк
1965
У ночі травневі всміхнулась мені
Замріяна зірка,
І стало на серці в ті ночі і дні
Так радісно, так гірко.
Я ж чую у грудях і спалах святий,
Й бентежний неспокій,
Чому б не дістати зорю золоту
В мої двадцять років?
Приспів:
У двадцять літ
Трояндний світ,
У ції роки
Знімать зірки
Піднімусь я
У вишину,
І та зоря
Буде моя.
Не смійся, о зоре, із прагнень моїх
Сміятись не вчасно,
Зніму тебе з неба і буде тоді
Так радісно, так ясно.
Простелиться килим квітчастий тоді
І під мої кроки,
В долонях триматиму зірку ясну
В своїх двадцять років.