Естрадні пісні

Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.

Відлуння твоїх кроків

Через роки не стихають кроки…

Пісню «Відлуння твоїх кроків» вважають одним із найкращих творів композитора Володимира Івасюка. Автор називав її типовим українським романсом. Сьогодні пісні вже 35 років. І за цей час її виконували популярна колись співачка Лідія Відаш, завжди популярна Софія Ротару і популярна нині Таїсія Повалій.

Спершу слова до мелодії, яку створив 20-річний Івасюк, мав писати зовсім не Вознюк. В одному із туристичних походів молодий композитор познайомився із третьокурсником філологічного факультету Чернівецького університету Миколою Коломійцем. Згодом Івасюк приніс у студентський гуртожиток, що розташовувався тоді на вулиці Островського (нині Сіді Таль), музику до чергової пісні. І запропонував новому приятелю написати до неї вірші. Але потрібні слова не народжувалися, тож за поетичні рядки спробував взятися товариш Миколи Коломійця по кімнаті Володимир Вознюк. Це був 1969 рік.

«Я записав мелодію на магнітофоні «Весна», — ділиться спогадами Володимир Авксентійович, — дібрав риму і наступного ж дня показав Івасюкові: «Подобається?». — «Так», — відповів він. Слова народилися напрочуд легко. Мене часто запитують, кому присвячуються вірші? Та нікому… Просто тоді, у 1969-му, була дуже гарна чернівецька осінь, яка навіяла лірику».

І хоча композитор вірші схвалив, однак ніяк не міг зрозуміти останніх рядків першого куплету: як це можна «збоку віями торкатись пліч»?

Варто зауважити, що слова пісні не перероблялися і не удосконалювалися — як Вознюк написав за один день, так «Відлуння» і співають уже протягом 35 років. Але, незважаючи на те, що слухачі звикли до жіночого виконання цієї пісні, твір усе ж був розрахований на чоловіка:

І плине час білим птахом в чисту голубінь,
Чому це нас роз’єднала тиха далечінь?
Скажи, чому на вустах моїх є тінь журби?
Луну одну залишила мені ти.

Ймовірним претендентом на пісню одразу після її написання був популярний тоді виконавець Володимир Голуб. «Відлуння твоїх кроків» Володимир Івасюк пропонував і «Смерічці», а точніше, її солістам — Василю Зінкевичу та Назарію Яремчуку. Ось що писав композитор керівнику ансамблю Левку Дутковському:

«Якщо маєш потребу у нових піснях, то я вишлю тобі її (можу зробити оркестровку). Напиши мені, чи маєш добрий голос (тенор), на який я міг би розраховувати. Пісня називається «Відлуння твоїх кроків». З повагою Володимир Івасюк».

(З листа Володимира Івасюка до Левка Дутковського від 26 жовтня 1969 р.)

Але першою виконавицею «Відлуння» стала жінка — співачка Лідія Відаш. Івасюк говорив: «Вона зробить з цього романсу шедевр». Так і сталося: задушевна, вишукана мелодія одразу запала у людські серця і на довгі-довгі роки стала популярною.

Пісню Івасюк переслав Відаш у Київ поштою. А трохи пізніше написав їй у листі: «Звертаю увагу на пісню «Відлуння твоїх кроків», яку можна записувати у будь-якій інтерпретації. Якщо є можливість записати цю пісню з великим складом оркестру, то дуже добре — маса ніколи не заважає, тільки її треба доречно і логічно використати».

У 70-х роках «Відлуння» взяла до свого репертуару Софія Ротару. Пісня увійшла і до платівки співачки «Только тебе», яка видавалася до відкриття московської олімпіади.

А тим, що шлягер свіжо звучить і сьогодні, завдячуємо народній артистці України Таїсії Повалій. У 1993 році співачка виконала «Відлуння твоїх кроків» на I Міжнародному конкурсі української естрадної пісні ім. В. Івасюка і отримала ґран-прі. Невдовзі Марія Миколайчук познайомила артистку з автором слів. Побачивши Володимира Вознюка, Повалій чомусь здивувалася: «Як, Ви ще живете? А я думала, що Вас уже немає». «Я ще живу», — відповів поет…

Відлуння твоїх кроків

вірш: Володимир Вознюк

музика: Володимир Івасюк

1969

Твої кроки мій забрали спокій,
Ти від мене йдеш в осінню ніч…
Я ж у мріях біля тебе, збоку,
Віями торкаюсь пліч.

І плине час білим птахом в чисту голубінь.
Чому це нас роз’єднала тиха далечінь?
Скажи, чому на моїх вустах є тінь журби?
Луну одну залишив для мене ти.

Те відлуння в моє серце б’ється,
І воно спішить за ним услід.
Стихнуть кроки, та не стихне серце.
Жду тебе з далеких літ.